Мій Бог є всім для мене...

З НАШОГО ЩОДЕННОГО ЖИТТЯ...

Мій Бог є Всім для мене, 

Не маю нічого іншого, не прагну нічого іншого,
бо немає нічого іншого.
Ніщо інше не існує, Бог є для менеВсім!(1)

Христова Церква багата різними покликаннями, які дозволяють якнайкраще і якнайповніше служити Богові та людям. Серед них є священство, подружжя,  монашество, а також богопосвячене життя мирян у світі. Кожне з них є потрібне й має безцінну вартість в Божих очах. Адже кожен християнин покликаний до того, щоб нести Воскреслого Христа світові, який Його ще не пізнав та в Нього не повірив.

Члени спільноти «Діти Цариці миру та поєднання» також завдяки материнській опіці Непорочної Діви Марії щодня зростають в духовній єдності з Христом, несуть світові Добру Новину через Слово й свідчення життя в своїх середовищах, творячи загін «Апостолів любові та поєднання». 

Особи, які покликані до служіння в нашій спільноті можуть також реалізувати своє життєве покликання до подружжя, до священства або до богопосвяченого життя, служачи й духовно формуючись в одній з трьох формаційно-євангелізаційних груп: в оазах зросту, в оазах свідчення, або в оазах життя, які називаємо Домами Еммануїла, де його члени мають можливість посвятити своє життя Богові в наміренні рятування душ та спасіння світу, спільно просячи Милосердного Бога про дар любові та поєднання в людських серцях. До цієї оази можуть належати як чоловіки, так і жінки, які через спільну молитву та працю хочуть служити Богові та людям.(2)
На сьогоднішній день діє лише один такий формаційно-реколекційний дім, який розташований в с. Концово біля Ужгорода.

1 травня 2011 року, на свято Божого Милосердя, в Домі Еммануїла «Вифлеєм» відбулася скромна, проте важлива для Дому та всієї спільноти подія: складення приватних обітниць трьох членів Дому. Андрій Монташевич, Едік Богуш та Іра Кав’юк, які своїм життям і турботою за перші кроки Дому Еммануїла після вступного приготування до служіння в спільноті «Діти Цариці миру та поєднання», дали відповідь на дар Божої любові через слова присяги для глибшого наслідування Христа вбогого, чистого й послушного Отцю.

Ця подія є особливою ще й тим, що в цей день у Ватикані відбулася беатифікація Івана Павла ІІ, який своїм життям і навчанням накреслив шлях покликання нашої спільноти  до миру та поєднання: «Не лякайтеся!.. Майбутнє миру у ваших серцях… Вчіться від Ісуса і від Його та нашої Матері. Нехай хрест навчить вас мудрості». (3) 

Атмосфера зустрічі, на якій зібралися батьки, друзі й особи зі спільноти, мала родинний характер. Підготування до цієї події розпочалося в неділю о третій годині після обіду спільною молитвою на вервиці за Іру, Андрія та Едіка. Після цього під радісні пісні кандидати підійшли вперед, ближче до вівтаря, де кожен особисто склав приватні обітниці послуху, чистоти та вбогості на руки о. Льонгіна Кольочек ОФМ, духовного отця нашої спільнотової родини. 

 

Першим даром, який ми отримали від спільноти був вінок (для дівчини) і букети ( для хлопців) з маргариток, переплетені білими стрічками, як символ вбогості та чистоти.

Другим цінним для нас даром був медальйон у формі риби, що в перших християн був знаком занурення у водах хрещення та приналежності до Ісуса Христа, Спасителя.

Зі старогрецкої мови ΙΧΘΥΣ – це риба, а перші букви цього слова символічно означають:

ΙΗΣΟΥΣ (Iēsoûs) – Ісус

ΧΡΙΣΤΟΣ (Christós) – Христос

ΘΕΟΥ (Theoû) – Бога

ΥΙΟΣ (Hyiós) – Син

  ΣΩΤΗΡ (Sōtér) – Спаситель

В центрі нашого медальйону – «риби» є зображення Пречистої Діви Марії з Гваделупи, яка приносить нам в своєму лоні – Еммануїла – «Бога з нами». 

Її лоно є місцем зачаття Нового Життя, яке звертається до кожного  з нас: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух…Треба вам уродитися з висоти» (Ів. 3, 5-7).




Спільнота «Діти Цариці миру та поєднання» через свою Царицю відкривається на міць і силу Святого Духа й разом з нею формується в Його школі любові та поєднання. А Він, «Бог Святий Дух прагне в Марії та через неї формувати собі вибраних і говорить до неї: Улюблена моя, між вибраними моїми розпусти коріння всіх своїх чеснот, щоб вони могли рости з чесноти в чесноту та з ласки в ласку…відобрази себе в моїх вибраних, щоб я міг бачити в них коріння твоєї незбагненної віри, твоєї глибокої покори, безмежного відречення, твоєї глибокої піднебесної молитви, пречистої любові Нехай твоя віра дасть мені вірних, твоя чистота – дівиці, а плідність – вибраних, які   будуть мені святинею». (св. Людовік М. Гріньйон де Монтфорт)

св. Хуан Дієго

Внизу, в «хвості цієї риби», є напис: 
COMMUNITAS 
й перші літери назви:  

P - Puerorum, R - Reginae,  P - Pacis, R - Reconciliationis, 

що з латині означає:

Спільнота 

"Діти Цариці миру та поєднання"

Від них вгору навколо зображення Діви Марії тягнуться дві лінії з одного і з другого боку.

Одна лінія з промінням символізує славу Божу, 

а друга – пряма зі словами 
«мир» та «поєднання», 
що закінчується срілками вгору, означає два шляхи, 

якими спільнота разом з Богородицею прямує до Неба, виконуючи свою місію у сучасному світі.

Вгорі розміщена «квітка раю», навколо якої є рослинний візерунок,
котрий означає, що «Жертва вже складена».

В тому часі, коли розпочалися об’явлення Богородиці в Мексиці, індіанці-ацтеки приносили в жертву людей, тому для них цей знак був особливо промовистий.

Для нас, членів спільноти, ця символіка є закликом до частої участі в Євхаристії, в Жертві, яка поєднала людство раз назавжди з Богом: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (Ів. 6, 53-54).

Цей медальйон отримує кожен член оази життя.

Третім і найбільшим даром в цей день була спільна Євхаристія, в якій Ісус всіх присутній запросив до свого столу, щоб спожити Його Тіло й Кров.

Тож просимо Всемилости- вого Бога, за заступництвом блаженного Івана Павла ІІ про добрі плоди нашого кроку  в служінні людям у сучасному світі та місії поєднання і любові в нашій Церкві.

 _____________________

¹ o. Jozo Zovko. Tak jak Ona prosi, 2000; s. 48.

² Взято зі статуту спільноти «Діти Цариці миру та поєднання».

³ Іван Павло ІІ. Зустріч молоді, 2002 р.